НАВПАКИ́, присл.

1. Зовсім інакше, протилежно чому-небудь. Ви скоріш одважуєтесь писати, ніж говорити, а я навпаки (Л. Укр., III, 1952, 682); Матеріалізм бере природу за первинне, дух — за вторинне, на перше місце ставить буття, на друге — мислення. Ідеалізм робить навпаки (Ленін, 14, 1949, 83).

2.’’ Всупереч кому-, чому-небудь: наперекір. Колісник уражений пішов від неї, не сказавши ні слова навпаки (Мирний, III, 1954, 358); // у знач. прийм., з дав. в. Уживається для вираження того, всупереч чому відбувається дія в реченні. Контральто Антоніни Павлівни і слабенький, але в саму душу проникаючий Костів тенор — сплелися в чудному, може, й навпаки всяким музичним законам, дуеті, де партію козака вела контральто, а дівчини тенор (Дн. Чайка, Тв., 1960, 55).

3. у знач. вставн. сл. Уживається для підсилення того, що виражається всупереч сказаному, очікуваному. Голос його був зовсім не рокований, а, навпаки, бадьорий та глузливий (Ю. Янов., II, 1954, 137); Чисте небо не налягало на гори, а, навпаки, своєю високою легкою синявою довершувало, гармонійно доповнювало їх (Гончар, III, 1959, 173).

4. у знач. част. Уживається на початку речення для підсилення в ньому того, що виражається всупереч очікуваному зі змісту попереднього речення. Я не тікав; навпаки, ми навіть почали розмову, наче давні знайомі (Коцюб., II, 1955, 232); Проте нарікання в тоні не почувалось. Навпаки, майже з кожного рядка било відчуття великого вдоволення (Головко, II, 1957, 413).

5. розм. Назад, у зворотному напрямі. Кинути що-небудь навпаки, // у знач. прийм., з род. в. Уживається при позначенні напрямку, зворотного до чого-небудь. Панночка.. йшла по воду, як бабуся її навчила: не прямо до криниці, а вулицями обходила навпаки сонця (Кв.-Осн., II, 1956, 198).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 40.