НАВОСКО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до навоскува́ти. Навосковані руками таблиці; // у знач. прикм. Блискуча, навоскована підлога віддзеркалювала його нечищені похідні чоботи (Полт., Дит. Гоголя, 1954, 10); Зверху на полотно кладуть навоскований папір і обмотують сухим бинтом (Лікар. рослини.., 1958, 244).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 39.