НАВОРОЖИ́ТИ, рожу́, ро́жиш, док., перех. і без додатка. Ворожачи, напророкувати чого-небудь комусь. — Це тобі ворожка наворожила?.. Такої правди в тім ворожінні, як світла в льоху (Руд., Остання шабля, 1959, 197); * Образно. Я слухаю зозулю й вірю, що вона мені не бреше. Років п’ятнадцять уже наворожила! (Ю. Янов., І, 1954, 229).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 39.