Наволочи́ти, чу́, чиш, гл.

1) = Наволокти.

2) Надѣть (о наволочкѣ). Тра нову наволочити пішевку. НВолынск. у.

3) Пройти извѣстное количество пахоти бороною.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 472.