НАВОЛО́КОМ: Сі́яти (посі́яти) наволо́ком, заст., розм. — сіяти по стерні, розпушуючи землю бороною або ралом. Як посієш наволоком, то і вродить ненароком, а як посієш густо, то не буде пусто (Укр.. присл.., 1955, 103); Посіяла [баба Катря] наволоком, як у всіх уже зеленіло (Головко, І, 1957, 262).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 39.

Наволо́ком нар. Сі́яти наволо́ком. Сѣять на жнивье подъ борону или рало. СХО. XIII (2), 196. Як посієш наволоком, то і вродить ненароком, а як посієш густо, то не буде пусто. Харьк. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 472.