НАВМАНЦІ́, присл., діал. Навмання. Ішов [Ловач] хутко. Спочатку — вулицею, потім городами, садами — навманці (Бабляк, Вйшн. сад, 1960, 364).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 37.