НАВЛЕ́ЖКИ, присл., розм. Те саме, що навле́жачки. — Ну й мчалися ж ми, — хвалився тим часом Яшко, навлежки снідаючи поблизу, в товаристві своїх колег (Гончар, Новели, 1954, 147); Дулькевич не злякався. Він перевернувся горілиць і так, навлежки, пальнув кілька разів по чотириногих супротивниках (Загреб., Європа 45, 1959, 32).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 37.