НАВКОЛІ́НКИ, присл., діал. Навколішки. [Бичок:] Опам’ятайся, від кого нам ховатись. Краще стала б навколінки та помолилась богу (Крон., І, 1958, 489).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 36.