НАВИСА́ЮЧИЙ, а, с. Дієпр. акт. теп. ч. до нависа́ти. На полях незміримих Сибіри всемогуча панує зима, понад нею.. без кінця і без міри нависаюча хмара дріма (Фр., XIII, 1954, 403).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 31.