НА́ВИК, у, ч. Уміння, набуте досвідом, звичкою, вправами. Поступово вона набувала навиків [роботи горнового], почала працювати краще (Ткач, Крута хвиля, 1954, 167); Під час занять гімнасток старших розрядів відновлюються технічні навики з основних вправ (Худ. гімнаст., 1958, 9); // перев. мн. Практичні знання, досвід у якій-небудь галузі. Багато кадрових робітників передавали молоді свої знання, трудові навики (Ком. Укр., 2, 1966, 14).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 30.