НАВИЗБИ́РУВАТИ, ую, уєш, док., перех., розм. Зібрати старанно, ретельно певну кількість чого-небудь. — Обтруси скороспілку і падалиці навизбируй, — загадав [батько] роботу Прохорові (Шиян, Баланда, 1957, 217); — А рядові ланки, наче ті сироти. І гною їм нема, і коней не допросишся, щоб хоч той гній вивезти, який з трудом навизбируєш у себе (Кучер, Трудна любов, 1960, 56).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 30.