НА́ВИДІТИСЯ, джуся, дишся, недок., діал. Любитися.

НАВИ́ДІТИСЯ, джуся, дишся, док., діал. Надивитися. Що я тоді навидівся, аж серце пукало! (Фр., V, 1951, 345).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 30.

На́видітися, джуся, дишся, гл. Любить другъ друга. Нені наші дуже обі навиділися. Федьк.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 469.