Навиднаці́, навидноті́ и навидноці́, нар. На виду, на открытомъ мѣстѣ; на свѣтѣ. На що ти поставив у потемку? постав на виднаці, на вікні, абощо. Канев. у. Та покинули навидноті: хто не йде, всякому видно, шо шось лежить. Харьк. г.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 469.