НАВИДА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, док., розм., рідко.
1. Побачити багато чого-небудь. Попросив [Демко] посідати.. та послухати, що скаже син його, що навидався світу і від людей наслухався усього розумного (Кв.-Осн., II, 1956, 485); Багато світа сходив Михайло Подолян і багато чого в тих мандрах навидався (Жур., Вечір.., 1958, 330).
2. Подивитися багато, досхочу. З ким люблюся — не наговорюся. З ким кохаюсь — не накидаюсь (Чуб., V, 1874, 150).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 30.