НАВИГЛЯДА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, док., розм. Виглядати довго і напружено. Ти мене накличешся ночами, Несучи розлуку за плечами, І навиглядаєшся одна (Мал., Запов. джерело, 1959, 117); Ти іще наплачешся в тривозі І навиглядаєшся вночі… (Коз., Сальвія, 1959, 191).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 30.