Про УКРЛІТ.ORG

навернений

НАВЕ́РНЕНИЙ, НАВЕ́РНУТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до наверну́ти; // у знач. прикм. Навернений грішник, блудний син, загублений баран, лежав тихо, недвижно на помості (Фр., І, 1955, 183); [Петерсон:] Буде значно краще, коли він повернеться.. живий, цілий, непошкоджепий і .. навернений (Галан, І, 1960, 438); // у знач. ім. наве́рнений, ного, ч. Той, хто змінив віросповідання. До всякого наверненого треба ставитися поблажливо (Тулуб, Людолови, І, 1957, 103).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 27.

вгору