НАВЕ́ДЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до навести́.

Великі жерла гармат наведені в море (Кучер, Трудна любов, 1960, 301); — Щоб мені сю мить була наведена [справка]! (Мирний, І, 1954, 288); Наведені через Стрину два мости застановлені возами (Кач., II, 1958, 460); Половина пожовклого листу на шовковицях блищала, ніби наведена золотом (Н.-Лев., III, 1956, 74); // у знач. прикм. Багато хто в своїх плюшевих кріслах буквально зігнувся, повертаючи й задираючи голови на гальорку, ніби саме там можна було побачити наведені жерла гармат (Довж., І, 1958, 49); Наведений вірш розкриває нам тайну авторової творчості (Еллан, II, 1958, 181); // наве́;дено, безос. присудк. сл. Коли додому повернувся старий Рубан і побачив, який наведено порядок та чистоту, він мимоволі посміхнувся в довгі вуса (Шиян, Баланда, 1957, 82).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 27.