НАВВИ́ПИНКИ: Стоя́ти навви́пинки, розм. — стояти струнко, витягнувши руки по швах. Іван одчахнувсь од мене, стоїть наввипинки перед командиром і на батька не дивиться… (Стор., І, 1957, 218).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 26.

Навви́пинки нар. На вытяжку. Іван стоїть наввипинки перед командиром. Стор. II. 83.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 467.