НАВВИ́МАШКИ, присл. Поперемінно викидаючи вперед то одну, то другу витягнуту руку (про спосіб плавання). Хлопці дивились і сміялись, а Карпо, як гуска, плавав і по-баб’ячи, і голічерева, і наввимашки (Мирний, І, 1954, 249); Василь швидко підвівся, пішов до озера, кинувся з розгону в воду і поплив наввимашки, лунко виляскуючи долонями (Коп., Як вони.., 1961, 147).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 26.