НАВА́РЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до навари́ти. Не треба тепер витрачати час на заточування робочих органів культиваторів. І долота, і лапи, і бритви наварені сормайтом — чудодійним сплавом, який не тільки подовжує строк служби цих робочих органів у десять раз, а й робить їх самозаточувальними (Рад. Укр., 7.VI 1962, 2); // у знач. прикм. Наварений метал луснув, і саме цю тріщину на місці зварки і постарався зафарбувати Кирило Сидорович (Собко, Звич. життя, 1957. 99); // нава́рено, безос. присудк. сл. Посадили молодих за стіл; страви ж було усякої наварено, була ж і горілка, була й варена (Кв.-Осн., II, 1956, 218); На ньому [тракторі] немає живого місця — ту деталь зварено електрикою, ту припасовано з іншої системи, ту знято з танка, ту .розточено, наварено вищерблені зубці (Ю. Янов., II, 1954, 134).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 25.