НАВА́ЛОМ, присл.

1. Безладною купою. Зберігати покришки [шин] у штабелях або навалом заборонено (Підручник шофера.., 1960, 246); // Насипане купою, без упаковки; насипом. В багато колгоспів не завезено тару для перевозки овочів; помідори та огірки транспортують навалом, через що значна їх частина псується (Рад. Укр., 27.УІІ 1959, 1); Такі автомобілі [з відкритою вантажною платформою] в основному використовуються для перевезення різних вантажів навалом або в тарі (Підручник шофера.., 1960, 288).

2. Всією вагою. Заплющила [Наталія] очі, розкинула руки, навалом похилилась на його (Вас., Вибр., 1944, 125).

3. Те саме, що нава́льно. Гнали Врангеля навалом, Вбрід форсуючи Сиваш (Нех., Чудесний сад, 1962, 72).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 23.