НАВА́ЛА, и, ж.

1. Вторгнення ворожих військ у якусь країну, на якусь територію. Страждання українського народу, викликані зрадливою навалою німецьких фашистів, ще більше укріпили у чесних людей почуття патріотизму (Панч, В дорозі, 1959, 248); Не раз лихі навали Наші предки зазнавали (Уп., Про Донбас, 1950, 6); * Образно. Це був справжній бій: навала довгоносиків не вщухала ні на мить (Руд., Остання шабля, 1959, 394).

2. Полчища озвірілих ворожих військ. В XIII віці на руські землі вдерлася страшна монголо-татарська навала (Бажан, Наша.. Москва, 1951, 11); Я згадую тяжкі воєнні дні. Коли на нас фашистська йшла навала… (Нех., Під.. зорею, 1950, 3); Велика армія сунула до старовинного міста, яке не вперше бачило під своїми стінами ворожі навали (Кочура, Зол. грамота, 1960, 134).

3. розм. Велика кількість людей; ватага, натовп. Купатися вп’ятьох хлопчача йшла навала (Бажан, Батьки й сини.., 1940, 61); На похорон припливла така навала людей, утворилася така тіснява, що Орест, якому здавалося, що він стоїть осторонь, опинився серед самої гущі (Вільдс, Сестри.., 1958, 172); *0бразпо. З усієї безладної навали думок, настроїв, фактів Обушний вибирав найзначніше, і в його уяві вимальовувалася безрадісна картина (Кир., Вибр., 1960, 353).

4. у знач. присл. нава́лою. Швидко й у великій кількості. Уночі схлюпнулось море темне, тумани навалою пливуть (Забіла, У.. світ, 1960, 175); Хіба могли ми тоді думати-гадати, що такою страшною навалою на нас насунеться лихо (Ів., Таємниця, 1959, 106).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 23.