НАВ’Я́ЗЛИВІСТЬ, вості, ж. Властивість за знач. нав’я́зливий. — Ми якось про це зовсім нічого не знаємо… Розкажіть, .. — цікавились уже всі, товплячись коло двох товаришів, соромливо посміхаючись з своєї несвідомості та нав’язливості (Григ., Вибр., 1959, 363).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 45.