На́білки, ків, м. мн.

1) = Ляда или = Лядобійці. (Угорск.). МУЕ. III. 24.

2) Сплетни. на́білки наби́ти. Пустить сплетни. Люде вже набілки набили, що Мотря завагітніла.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 463.