НАБІЛИ́ТИ, білю́, бі́лиш, док., перех.

1. Покрити обличчя білилами, пудрою.

2. Зробити побілку. Набілити стелю.

3. Вибілюючи, приготувати в якій-небудь кількості. Набілити полотна.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 17.

Набіли́ти, лю́, лиш, гл. Набѣлить.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 463.