НАБІ́ГАНИЙ, а, е, розм., рідко.

1. Дієпр. пас. мил. ч. до набі́гати. Цікаво, що зараз сниться хлоп’яті, яким своїм за день набіганим радощам так мрійливо усміхається воно? (Гончар, II, 1959, 144).

2. у знач. прикм. Який набігався. Валентин ще здаля впізнав у царині голову колгоспу. Спочатку навіть осміхнувся, сон таки зломив набіганого голову (Ле, В снопі.., 1960, 51).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 15.