НАБУ́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., НАБУ́РИТИ, рю, риш, док., перех., розм. Наливати багато чогось. Замислившись, цідила [Одарка] молоко в глечик і не помітила, як пролила додолу… — Та що ж бо ти робиш?.. Глянь-но, яку калюжу набурила! — озвався батько з призьби (Воскр., Весна.., 1939, 29).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 22.