НАБУРМО́СИТИСЯ, о́шуся, о́сишся, док., розм. Те саме, що насу́питися. Дід іще дужче набурмосився, а стара стала його сварити (Ю. Япов., І, 1954, 110); Хлопець зразу ж насуплюється, і губи його недобре здригаються. — Ти чого набурмосився? (Стельмах, Хліб.., 1959, 261).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 22.