НАБУРМО́СЕНО, розм. Присл. до набурмо́сений. — То він ще від спирту лабораторного п’яний, — набурмосено кидає Гриня (Гончар, Тронка, 1963, 127).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 22.