НАБУРМО́СЕНИЙ, а, е, розм. Те саме, що насу́плений 2. Сержант Кравцов був сердитий і набурмосений (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 93); Лукія зупиняється біля набурмосених переселенок, виходить до них, намагаючись розгадати, чим, вони на цей раз розлючені (Гончар, Тронка, 1963, 89); * Образно. Коли опритомнів [Василь], то побачив над головою ранкове набурмосене небо (Чаб., Катюша, 1960, 84).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 21.