НАБУРЛАКУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, док. Багато, досхочу побурлакувати. А коли набурлакувався, знайшов собі дівчину, бідну, як і він сам, та й оженився (Казки Буковини.., 1968, 107); * Образно. Душа його зтужилася по близькій, рідній душі. Набурлакувалася, намерзлася в самотині, напилася гіркої долі (Дор., Не повтори.., 1968, 127).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 695.