НАБУНДЮ́ЧУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., НАБУНДЮ́ЧИТИСЯ, чуся, чишся, док., розм.

1. Надуватися, розпускати крила.

2. перен. Пишаючись, надимаючись, прибирати зарозумілого, гордовитого вигляду. Парубок аж набундючився, пишаючись собою, і з гордою усмішкою на устах повертає з вулиці на вулицю (Стельмах, Хліб.., 1959, 550); Мелітару, побачивши у дверях Ранеску, набундючився (Чаб., Балкан, весна, 1960, 104).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 21.