НАБУНДЮ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., НАБУНДЮ́ЧИТИ, чу, чиш, док., перех., розм. Незграбно розпускати, розставляти, розсувати щось. Набундючити крила; Набундючити спідницю.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 21.