НАБРОДИ́ТИСЯ, броджу́ся, бро́дишся, док., розм. Побродити досхочу, до втоми. Проблукали наші новобранці цілісінький день по городу; набродилися й надивилися до утоми (Мирний, II, 1954, 121); Син з дороги натомився, набродився, виголодався, а вони йому голову затуркали! (Горд., II, 1959, 188).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 19.

Наброди́тися, джу́ся, дишся, гл. Набродиться, утомиться ходьбой. Ой зірочці по хмарочці да й не набродиться. Чуб. III. 179.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 465.