НАБРИ́ЗКУВАТИ, ую, уєш, недок., НАБРИ́ЗКАТИ, аю, аєш, док., перех. і неперех. Розлітатися, розсипатися бризками, дрібними частинками. Він показав йому закровавлену палку і кроваві крапки по стіні, що набризкали з неї (Фр., IV, 1950, 231).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 19.

Набри́зкувати, кую, єш, сов. в. набри́зкати, каю, єш, гл. Набрызгивать, набрызгать.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 465.