НА́БРАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до набра́ти 1, 2, 5 — 10. Пити йому, власне, не хотілося, але він теж став дудлити цю теплу вже воду, набрану сьогодні на Центральній з артезіана (Гончар, Тронка, 1963, 35); Мав [Спориш] особливий дар до виучування свіжо набраних рекрутів військової муштри (Фр., II, 1950, 273); Мозаїка "Врожай" набрана легко з тонким смаком (Рад. Укр., 13. IV 1958, 3); Стаття була вже набрана і навіть зверстана, коли ми одержали листа з Петербурга про скасування пресловутої резолюції (Ленін, 16, 1949, 51); Вона глянула на матерію, набрану на спідницю (Н.-Лев., II, 1956, 293),

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 19.