НАБО́ЖНІСТЬ, ності, ж. Абстр. ім. до набо́жний. — Нехай же пан не тривожить моєї набожності (Н.-Лев., І, 1956, 187); Гетьман Однокрил, душа православна, завше відомий був своєю показною набожністю (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 119).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 18.

Набо́жність, ности, ж. Набожность, благочестіе. Нехай же пан не трівожить моєї набожности. Левиц. І.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 464.