НАБИРА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., НАБРА́ТИСЯ, беру́ся, бере́шся, док.

1. тільки 3 ос. Збиратися, скупчуватися в якій-небудь кількості. Все бігла й бігла [княгиня] до невеличкої западини під скелястою стіною, в яку набиралася з джерельця вода (Гжицький, Опришки, 1962, 74); // безос. У неділю перед богами горіла маленька синенька лампадка, в яку завжди набиралось повно мух (Довж., Зач. Десна, 1957, 462); У сад уже набралося чимало людей, а дедалі, то народ усе прибував та прибував (Мирний, III, 1954, 262).

2. тільки 3 ос. Досягати якої-небудь кількості. Дрібних оповідань набереться аркушів на 10 (Мирний, V, 1955, 399); — Кажуть, двадцять тисяч [верстов] в обидва кінці? — Так, багато. Може, й двадцять набереться (Довж., Зач. Десна, 1957, 45).

3. Знаходити в собі які-небудь внутрішні сили, якості. Далі набирається [Наталя] сміливості, боязко простягає худеньку ручину і легесенько жартує, торкаючи хлопця по .. голові (Вас., II, 1959, 55); — Хочу я, Голдо, в цирк поступити, акробатом стати, а от рішучості ніяк не наберусь… (Ткач, Арена, 1960, 8).

4. тільки недок. Найматися, вербуватися. Латинь к війні як знаряжалась. Як армія їх набиралась. Який порядок в війську був (Котл., І, 1952, 187); Набиралися нові полки. Озброювалися (Кач., II, 1958, 426).

5. чого, розм. Діставати, одержувати що-небудь (перев. небажане, неприємне). Досить вам [брати] уже стояти коло печі, ще катару наберетесь! (Фр., VI, 1951, 174); Боялись [чужоземці] набратися бліх у гомінливій юрбі гречкосіїв, рудокопів, козацької голоти (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 170); Затовк би на смерть дужий Тихін Марка, так Сень одборонив, хоч і набрався стусанів (Горд., Дівчина.., 1954, 188).

6. розм. Переймати, запозичуючи щось, навчатися чомусь у кого-небудь. — Так се ти приїхав у Київ премудрості набиратись? — питає Жук Петра (Мирний, І, 1954, 350); До колгоспу приїздили і ближні, і дальні сусіди набиратись досвіду (Колг. Укр., 4, 1956, 45); Вона довго терлась коло панів і набралась од їх трохи панства (Н.-Лов., II, 1956, 267); — Да!.. Пожив і я… Світу побачив. Між знатними людьми культури набрався (Шиян, Баланда, 1957, 86).

7. тільки 3 ос., рідко. Приставати, прилипати і т. ін. до чого-небудь. Липка глина набиралась на чоботи і стало важко йти (Гончар, III, 1959, 12).

8. розм. Напиватися доп’яна. — Та й кум набрався — ледве ноги волоче! (Мирний, IV, 1955, 228); Василь Іванович Мороз набрався до краю, вийшов надвір (Мик., Кадильниця, 1959, 60).

9. тільки 3 ос. Поступово збільшуватися, посилюватися. — Розгін узято, набиралася інерція (Ле, Міжгір’я, 1953, 36); Забубонів [Іван] щось незрозуміле, звернув на погоду. — А на ніч, видно, мороз таки набереться… (Збан., Сеспель, 1961, 297).

10. тільки 3 ос. З’являтися, виникати. Як життя почало ширитись, то з ним і мова людська ширилася, набиралися нові слова задля виразу нових вражень, нових потреб (Мирний, V, 1955, 306); Звідкілясь наберуться кучеряві сріблясто-рожеві хмарки, пливуть і пливуть вільно кудись в дальню далечінь… (Крот., Сини.., 1948, 26); Згодом, коли і пані Софія кілька разів по-жіночому пригубила питво з келиха, в кімнаті неначе попросторішало для підстарости, де й набралися слова (Ле, Хмельницький, І, 1957, 169).

11. чого і чим. Насичуватися чим-небудь, убирати в себе що-небудь. В Софії тепле пальто висіло у мене даремне і тільки пороху набиралось (Л. Укр., V, 1956, 201); Земля так набралася води, що вже і в себе не приймала (Мирний, III, 1954, 7); Зерно набралося водою, обважнів колос, приліг до землі (Горд., Дівчина.., 1954, 151).

12. тільки недок. Пас. до набира́ти 1, 2, 5-8.

◊ Набира́тися (набра́тися) го́ря — неодноразово терпіти, переживати щось тяжке, неприємне. Всім відомо, куди він звик ходить І де він лиха набирався (Гл., Вибр., 1951, 7); Під час тимчасової окупації міста обоє [учитель з дружиною] зазнали лиха, набралися горя по вуха (Ю. Янов., 1,1954, 110); Набира́тися (набра́тися) ду́ху див. дух; Набира́тися (набра́тися) здоро́в’я — позбуватися хвороб, ставати здоровим. Мелашка ніби набиралася здоров’я на волі (Н.-Лев., II, 1956, 332); Набира́тися (набра́тися) краси́ — ставати красивішим. Поки Явтух ріс та краси набирався, Фрузина ледачіла, старілася (Свидн., Люборацькі, 1955, 46); Набира́тися (набра́тися) кро́ві — ставати повнокровнішим. Стрівала я тут [в Ялті] багато людей, що прожили рік-два і поправились навіть при туберкульозі в легких, то може ж і я, коли не поправлюсь, так хоч крові трохи наберусь (Л. Укр., V, 1956, 197); Набира́тися (набра́тися) ро́зуму (уму́-ро́зуму) — поповнювати знання, ставати розумнішим. Гриць не читав, а жер ті книжки; хапав на лету все, що розносилося широкою течією друкованого слова, набирався розуму (Мирний, III, 1954, 186); — Нам треба хати-читальні, щоб попівський дурман розвіювати, уму-розуму набиратися (Речм., Весп. грози, 1961, 201); З розумним розуму наберешся, а з дурнем, і останній згубиш (Укр.. присл.., 1955, 248); Набира́тися (набра́тися) си́ли (сил) — ставати сильним. Підростав Сандер, сили набирався (Шиян, Переможці, 1950, 10); Насправді лікарів кінь не набрався нових сил, а повільно розтрушував біля.. озерця й останні (Збан., Малин, дзвін, 1958, 192); * Образно. Почала Ростова-Суздальська земля набиратися сил, хоч і підрізало їй крила татаро-монгольське нашестя (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 560); Набира́тися (набра́тися) со́рому (ганьби́) — роблячи що-небудь осудливе, осоромлюватися. [Одарка:] Стійте! Не ходіте… Не набирайтеся більшого сорому (Мирний, V, 1955, 252); Тьху, недотепний дідуган! Не знать, чого перелякався. Сховався здуру у бур’ян І тільки сорому набрався! (Гл., Вибр., 1951, 188); Такої ганьби набрався Савка, що ані на місто показатися (Мак., Вибр., 1954, 112); Набира́тися (набра́тися) ті́ла — гладшати, товстіти. На добрім хазяйстві Палагна набралась тіла, стала повна й червона (Коцюб., II, 1955, 334); Набра́тися пересві́дчення див. пересві́дчення.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 14.