НАБИ́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до набива́ти.

При боці у нього [боярина] теліпався в піхві тяжкий бойовий меч, ..а за поясом стримів топір, блискучий широким сталевим вістрям і бронзою набиваним обухом (Фр., VI, 1951, 45).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 12.