НАБЕШКЕТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., розм. Бешкетуючи, натворити чого-небудь. Дарина сама вкладає Гната і щось йому вичитує: набешкетував, мабуть (Стельмах, Хліб.., 1959, 326); Обмежений культурою, він інколи візьме та й набешкетує (Горький, II, перекл. Ковганюка, 1952, 490).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 12.