НАБЕ́ХКАТИ, аю, аєш, док., перех., розм. Щільно втискуючи, вкладаючи, наповнити що-небудь. — О, людино? — загримів він до Романа. — Сирицею мішок набехкав! Тьху!.. (Гончар, III, 1959, 313).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 12.