Набаламу́чувати, чую, єш, сов. в. набаламу́тити, му́чу, тиш, гл.

1) Набалтывать, наболтать (о жидкости).

2) Производить, произвести смуту, безпорядокъ.

3) Наобольщать, насоблазнять многихъ.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 462.