НАБАЛА́КАТИСЯ, аюся, аєшся, док., розм. Поговорити досхочу; наговоритися. [Пилип:] Та ну, йдіть вже, пане хазяїне, в хату, там набалакаємося (Крон., II, 1958, 57); Найбільша насолода для Гаркуші за столом — щоб дали йому змогу всмак набалакатись (Гончар, Таврія, 1952, 45).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 11.