НАБА́ВИТИСЯ, влюся, вишся; мн. наба́вляться; док. Досхочу побавитися. Щасливий то час, коли встигаєш і навчитись, і набавитись досхочу, а дневі все ще кінця-краю не видно… (Гжицький, У світ.., 1960, 91).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 11.