МІ́ШКА, и, ж., розм. Те саме, що міша́нка 1, 2. Сіно — так: не чисте, а мішка: було там змішано і степове, і з м’якого нив’я (Сл. Гр.); В розчинені двері конюшні чути було Маріїн гнівно-ласкавий голос до коня. Видно, мішку мішала, а він ліз (Головко, II, 1957, 115).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 761.

Мі́шка, ки, ж.

1) Палка для мѣшанія жидкости.

2) Смѣсь. Сіно — так: не чисте, а мішка: було там змішано і степове, і з м’якого нив’я. Новомоск. у. Це житце не чисте, то й піде на мішку в дерть з ячменем. Новомоск. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 434.