МІФОТВО́РЕЦЬ, рця, ч. Той, хто створює міфи. Сьогоднішні міфотворці з імперіалістичного табору використовують старі методи відкидання історичних факторів для того, щоб надихнути своїх спільників на нові воєнні авантюри (Рад. Укр., 23.11 1965, 1).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 757.