МІТИНГУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок; розм. І. Організовувати мітинги, брати участь у мітингах. Мітингували з ранку й до вечора. Панський каретний сарай було перетворено в клуб, настелено сцену (Гончар, II, 1959, 28); Командир загону вирішив провести в селі мітинг. Він взагалі любив мітингувати — і скажу вам, що говорив він, як Цицерон (Збан., Любов, 1957, 304); * Образно. Над ними [робфаківцями] сонце мітингує, в промінні весь Вуцвиконком (Сос., І, 1957, 308).
2. Вести беззмістовні дебати, розмови, які не допомагають, не сприяють вирішенню справи. — О, він уже спить. — Ну от, а ми тут мітингуємо (Юхвід, Оля, 1959, 288); Умів лише мітингувати і не торкавсь ніяких справ. Весь вік людьми (хоч їх десяток!) З трибуни твердо керував (Гірник, Стартують.., 1963, 37); * Образно. В густому листі мітингували горобці (Збан., Курил. о-ви, 1963, 17).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 755.