МІ́СЯЧКО, а, ч.., нар.-поет., рідко. Те саме, що місяче́нько. Землю приспала ніч. Не видко було місячка, спали й зірки, заступивши за хмару (Гр., II, 1963, 477); О, країно, вічно-юна, молода, — над тобою ж зорі, місячко і сонце! (Тич., І, 1957, 275).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 754.