МІСЮ́РКА, и, ж. Кільчаста сітка шолома. На йому [Потоцькому] довгі сап’янці з золотими острогами і срібна місюрка (Стар., Облога.., 1961, 23); — Пана Хмеля потяг шаблею пахолок Чаплинського.. Якби не місюрка, розколов би голову, а так тільки джмелі довго гули (Панч, Гомон. Україна, 1954, 158).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 753.