МІ́СТКІСТЬ, кості, ж.

1. Властивість за знач. містки́й. В хаті не як було й повно ще. То дядько Гордій просто не дооцінив її місткості (Головко, II, 1957, 126); Він [О. Гончар] добився високої місткості і лаконізму своєї художньої розповіді (Про багатство л-ри, 1959, 234).

2. Об’єм чого-небудь. Досить поширеною народною мірою місткості в Закарпатті було віко, або ферділь — дерев’яна діжечка з одним вухом (Нар. тв. та етн., 2, 1967, 62).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 751.